Головна | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід | RSSСубота, 15.08.2020, 13:48

Меню сайту
Календар
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 72
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Годинник
Пошук

Семінар-практикум БЖД

 

      

Семінар - практикум.

«Теоретичні, методичні засади навчально – виховної роботи з дитиною щодо питань безпеки життєдіяльності»

  1. Теоритична частина.
  •  Проведення освітньої роботи з формування у дітей знань про небезпечні ситуації;
  • Орієнтовні види діяльності та форми організації навчально – виховного процесу;
  • Просвіта батьків щодо безпеки життєдіяльності.
  • Планування роботи.
  1. Практична частина.
  • організація предметно-розвивального середовища з питань безпеки життєдіяльності дітей;
  • презентація форм роботи педагогів ДНЗ

 

Теоретична частина.

Виступ завідувача ДНЗ.

Загальновідомо: дитинство—унікальний період у житті людини, адже саме в цей час формується її здоров'я, відбувається становлення особистості. Досвід дитинства багато в чому визначає доросле життя людини.

Формування у кожного вихованця активної життєвої позиції щодо власного життя та власної безпеки, озброєння його знаннями та навичками безпечної поведінки вдома, на вулиці, у дитячому садку тощо, збереження та зміцнення здоров'я, формування здорового способу життя дошкіль­нят — одне з найактуальніших завдань роботи педагогічного колективу кожного дошкільного на­вчального закладу.

В організації навчально-виховної роботи з пи­тань безпеки життєдіяльності дошкільників можна визначити три основні напрями:

  • робота не повинна обмежуватися засвоєнням норм та правил;
  • дітей необхідно навчати обачності; формува­ти навички орієнтування і швидкої реакції в екстремальних ситуаціях;
  • дотримання єдиної стратегічної лінії у ді­яльності педагогічного, дитячого та батьківсь­кого колективів.

Відповідальність за організацію роботи з пи­тань охорони життя та здоров'я дітей покладаєть­ся на керівника дошкільного навчального закладу. Усі інші працівники закладу несуть відповідаль­ність у встановленому чинним законодавством порядку за виконання інструкцій з охорони життя і здоров'я дітей.

У статті 11 Закону України "Про дошкільну осві­ту" зазначено так.

"дошкільний навчальний заклад:

♦ створює безпечні та нешкідливі умови роз­витку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров'я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечує їх дотри­мання;

  • формує у дітей гігієнічні навички та основи здорового способу життя, норми безпечної поведінки;
  • сприяє збереженню та зміцненню здоров'я, розумовому, психологічному й фізичному розвитку дітей".

Дорослі мають зробити все для того, щоб кожна дитина була здоровою та постійно перебувала у безпечних умовах. Це — найголовніше завдання як працівників дитячих садків, так і батьків дітей або осіб, що їх заміщують

У новій редакції Базового компонента дошкіль­ної освіти виокремлено такі освітні лінії: "Дити­на в соціумі", "Дитина в природному довкіллі", "Дитина у світі культури" та "Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі", які можна об'єднати у два ємкі поняття: дитина в предметному і дитина в со­ціальному довкіллі.

У широкому розумінні довкілля — це, власне, вся наша планета Земля, це Космос — усе те, що певним чином впливає на життєвий цикл людини як біологічної і соціальної істоти та визначає його. У вузькому розумінні це поняття означає (і визна­чає) конкретне середовище, що безпосеред­ньо оточує людину (природне, предметне, со­ціальне, сімейне).

Природне довкілля — жива і нежива приро­да, явища природи. У процесі спостережень за ними та дослідницької діяльності в дітей фор­мується інтегральний "образ" знань про при­роду (узагальнений "образ природи").

Предметне довкілля — безпосереднє ото­чення, середовище, в якому живе дитина (сім'я, дошкільний заклад, вулиця), ті різноманітні предмети побуту (посуд, меблі, одяг, електро­прилади, сірники, плитка тощо), транспорт, будівлі, мистецтво тощо, які слугують для задоволення різноманітних потреб людей.

Соціальне довкілля — система взаємин, що склалась у суспільстві, у конкретному соціумі; це — люди, суспільство, певна спільнота, з яки­ми дитина спілкується. Це довкілля створюють самі люди за певними законами і нормами спілкування; це суспільні, ма­теріальні й духовні умови життєдіяльності особис­тості.

БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ДИТИНИ: ЗАВДАННЯ БАЗОВОГО КОМПОНЕНТА ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Довкілля має бути сприятливим, комфортним, розвивальним для дитини, створювати потенційні можливості для позитивного впливу різноманітних чинників у їхній взаємодії на фізичний, психічний, інтелектуальний розвиток малюка.

Але, як це не прикро, довкілля може подекуди й негативно позначатися на здоров'ї дитини і на роз­витку її особистості.

Довкілля для дитини — це світ, що оточує її з перших днів життя, який вона пізнає і який дає їй можливість формувати образ свого "Я", себе як Завдання дорослих (батьків, вихователів, учи­телів) — не тільки захистити малюка від негараздів у довкіллі, а й навчити його безпечно поводитися самостійно в будь-якому довкіллі (предметному, природному, соціальному).

Саме тому в освітніх лініях Базового компо­нента дошкільної освіти передбачено дати ди­тині відповідні знання, прищепити вміння й на­вички безпечної поведінки.

Так, в освітній лінії "Особистість дитини" зазначено, що дошкільник володіє елементарними знаннями про основні чин­ники збереження безпеки; дотримується правил здоров'язбережувальної поведінки; розуміє, що — шкідливо, а що — корисно для організму.

У розділі "Зміст освіти" означеної освітньої лінії виокремлено номінацію "Безпека життєдіяльності", в якій передбачено такі результати навчання: "Ди­ференціює поняття "безпечне" і "небезпечне ", усвідом­лює важливість безпеки життєдіяльності (власної та інших людей). Знає правила безпечного перебування вдо­ма, у дошкільному закладі, на вулиці, на воді, на льоду, на ігровому, спортивному майданчиках. Орієнтується у правилах поводження з незнайомими предметами та ре­човинами; пожежної та електробезпеки; користування транспортом; в основних знаках дорожнього руху тощо. Знає та може скористатися номерами телефонів основ­них служб допомоги (пожежної, медичної, міліції); знає, до кого можна звернутись у критичній ситуації. Володіє навичками безпечної поведінки в разі проявів агресивнос­ті з боку однолітків або дорослих

Державний стандарт дошкільної освіти ставить завдання навчити випускника дошкільного навчаль­ного закладу насамперед чітко диференціювати поняття: "безпека" і "небезпека", "безпечне" і "не­безпечне", які мають поповнити активний словник дитини й стати дієвими правилами поведінки. Це закарбовано в змісті здоров'язбережувальної ком­петенції дитини в одному ємкому словосполученні, а саме: "дотримання правил безпеки життєдіяль­ності".

Чинники, які найчастіше становлять небезпеку для дітей:

  • Неблагополучні сім'ї, в яких можливі такі не­гативні явища, як насильство над дітьми (фі­зичне, психічне, емоційне), бездоглядність, знущання тощо.
  • Діти вулиці, безхатьки-дошкільники за живих батьків: негативний вплив підлітків девіантної поведінки; використання дітей дошкільного віку дорослими безхатьками, залучення їх до протиправних вчинків з негативними наслід­ками.
  • Незнання дітьми правил дорожнього руху.
  • Незнання дошкільниками правил пожежної безпеки, що може призводити до каліцтва і навіть смерті.
  • Небезпеку для дошкільнят можуть становити ситуації: "сам удома", "сам на воді" (на річці, ставку, озері, морі), "сам у лісі" без догляду дорослих.
  • Небезпека подекуди чатує на дитину і в ситуа­ції "дитина — незнайомий дорослий".

Нас, дорослих — батьків, вихователів  — не може не хвилювати статистика нещасних ви­падків, яка щороку стає все тривожнішою. Екрани телевізорів, періодична преса щодня інформують про побутовий травматизм і нещасні випадки з до­шкільнятами: отруєння газом (або чадом), небез­печними речовинами, ліками; насильство в сім'ї; травматизм на дорозі; опіки від вогню, пожежі, ігор із сірниками; викрадення та торгівля дітьми тощо.

Таким чином, наші діти стають жертвами різних небезпечних явищ як предметного, так і соціаль­ного довкілля: дискримінації, жебрацтва, бездо­глядності, рабства, конфліктів різного характеру, зазіхань на права і свободу дитини та насильства в неблагополучних сім'ях.

БЕЗПЕКА ДИТИНИ ТА ОБОВ'ЯЗКИ ДОРОСЛИХ

Базовий компонент дошкільної освіти як держав­ний освітній стандарт орієнтує педагогів на певний результат планомірної системної роботи щодо формування у дітей елементарної компетенції з основ безпеки життєдіяльності.

В усіх чинних освітніх програмах з дошкільної освіти ("Я у Світі", "Дитина", , "Соняшник") викладено вимоги щодо забезпечення безпеки життєдіяльності дітей. Для їх реалізації робота в дошкільному закладі має вестися в трьох напрямах: з працівниками закладу, з дітьми та з батьками.

Максимального ефекту можна досягти, якщо в діяльності педагогічного та батьківського колекти­вів буде відпрацьовано єдину стратегічну лінію.

Що ж таке безпека дитини і які обов'язки до­рослих? Насамперед, це захищеність від будь-якої небезпеки: предметів, речовин, людей, різних непередбачуваних ситуацій та іншого, що може стано­вити загрозу здоров'ю та життю. В дошкільному віці цей захист мають здійснювати дорослі: педагоги і батьки. Постійне перебування дітей у їхньому полі зору та підтримання тісного контакту з ними — пев­на гарантія особистої безпеки кожного вихованця.

Основні напрями роботи — створення належ­них умов для безпечної життєдіяльності; форму­вання елементарної життєвої компетенції з питань безпеки, виховання основ безпечної поведінки у дітей, а також культури безпеки у дорослих, відпо­відального ставлення до життя та здоров'я малят.

СПЕЦИФІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ ПОТРЕБУЮТЬ ОБЕРЕЖНОСТІ

Перед кожним дошкільним закладом стоять зав­дання охорони життя, збереження психічного і фізичного здоров'я, забезпечення безпеки життєді­яльності вихованців. Для ефективного їх розв'язання педагогічні колективи застосовують різноманітні, іноді досить специфічні здоров'язбережувальні тех­нології (обливання взимку на свіжому повітрі, еле­менти йоги, сауну, соляні шахти,  ігротерапію,  ходьбу на ходулях тощо) та цікаві форми роботи з дітьми (зокрема, туризм). І тут потрібна певна обережність. Насамперед треба отримати від батьків згоду на участь дітей у цих оздоровчих та загартувальних за­ходах. При цьому слід доскіпливо проаналізувати ві­кові можливості і стан здоров'я дошкільнят, які будуть охоплені обраною технологією, виважено продумати, як створити безпечні умови для успішної реалізації поставлених завдань. Робота має проводитися під постійним контролем медика.

Для підвищення професійної майстерності пе­дагогів та інших працівників із цього питання в дитсадку має проводитися певна робота. Форми, терміни її проведення фіксуються у річному плані, а за потреби — в індивідуальній документації пра­цівників. Крім цього варто організувати системну ро­боту з педагогами, зокрема у таких чотирьох на­прямах.

1. Ознайомлення педагогів з нормативним за­безпеченням з охорони життєдіяльності дітей:

  • вивчення базових документів: Закону України "Про дошкільну освіту", Базового компонента дошкільної освіти, Державної національної програми "Освіта: Україна XXI століття", Конвенції ООН про права дитини;

проведення зустрічей за "круглим столом" з інспекторами ДАІ, працівниками ДСНС, лікарем-токсикологом, практичним психо­логом.

   проведення семінару "Забезпечення пра­ва дитини на охорону здоров'я, здорового способу життя через створення умов без­печного їх утримання".

2.   Організація практичної роботи педагогів дошкільного закладу з підготовки навчальної бази:

  • опрацювання методичної літератури з пи­тань ОБЖД;
  • оформлення каталогу з цієї теми;
  • підготовка таблиць і дидактичних ігор;
  • створення перспективного плану роботи відповідно до вимог Базового компонента та чинних програм.
  1. Обмін досвідом на семінарах-практикумах, засіданнях творчої групи, відкритих заняттях.
  2. Організація взаємодії педагогів дошкільного навчального закладу з родинами вихованців:
  • анкетування батьків і дітей;
  • оформлення стендів допоміжної інформа­ції;
  • проведення консультацій, бесід тощо.

Працюючи за поданою системою, взаємодію­чи із сім'ями вихованців, ми досягли значних успіхів у формуванні життєвої компетентності дошкільнят.

Орієнтовний перелік заходів

  • Педагогічні ради: "Безпечні умови життєдіяль­ності дітей у дошкільному закладі", "Системний підхід до профілактики дитячого травматизму".
  • Інструктажі з техніки безпеки: "Правила без­печної поведінки у басейні", "Дотримання техніки безпеки під час використання спеціального фіз­культурного обладнання", "Дотримання правил безпечної поведінки під час проведення заходів за межами дитсадка".
  • Консультації: "Забезпечення вільного доступу до обладнання у групах раннього віку із дотриманням техніки безпеки", "Прояви агресії у дітей: небезпе­ка для інших чи право на самовираження?".
  • Семінари: "Ознайомлення дошкільнят з прави­лами безпечної поведінки у природі", "Виховання ціннісного ставлення дітей до власного життя і здоров'я засобами художнього слова".
  • Семінар-практикум "Формування навичок без­пеки життєдіяльності на заняттях з фізкультури".
  • Читання лекції "Морально-психологічна підготов­ка працівників до дій в екстремальних ситуаціях".
  • Майстер-клас "Правила надання першої медич­ної допомоги дітям".
  • Практичний тренінг "Евакуація дітей та працівни­ків з приміщень дошкільного закладу" (раз на рік).
  • Засідання за "круглим столом": "Облашту­вання безпечного розвивального середовища на

ігрових майданчиках"; "Умови безпечної органі­зації пошуково-дослідницької діяльності дітей".

  • Робота творчої лабораторії "Розроблення та виготовлення наочного дидактичного матеріалу для дітей з питань техніки безпеки".
  • Інтерактивна ділова гра "Щоб людське життя оберігати — знання й уміння треба мати".

Керівництво разом з відповідними службами має систематично контролювати дотримання санітарно-гігієнічних норм і правил протипожежної та особистої безпеки в усіх приміщеннях і на території закладу.

 

 


Copyright "Студія Сергія Алещенка" © 2020
Сайт створений "Студією Сергія Алещенка"